Сарана – найбільш відомий та злісний шкідник рослин
Сарана – один із найдавніших мігруючих шкідників на планеті, що століттями завдає нищівної шкоди врожаям по всьому світу. Коли величезні рої сарани досягають критичної чисельності, заражаючи одразу кілька країн або навіть континентів, це перетворюється на серйозну загрозу продовольчій безпеці. Одним з найпоширенішим шкідником являється італійська сарана, або італійський прус, азіатська перелітна сарана, мароккська сарана та кобилка блакито-крила.
Тому підготовка до ймовірного нашестя сарани– це не перебільшення, а необхідність. Шкідливість саранових обумовлена надзвичайно високою інтенсивністю живлення, здатністю до масового розмноження та перельотами деяких видів на великі відстані. Можливість спалахів чисельності обумовлена високою потенціальною плодючістю ряду видів, що стримується обмежувальною дією факторів довкілля та внутрішньо-популяційних механізмів.
Спалахи чисельності саранових часто пов’язані з рядом посушливих років і весняних посух. Збільшення чисельності сарани спостерігається після 1-2 посушливих років, які характеризуються підвищеними температурами вегетаційного періоду і зменшеною кількістю опадів. Різке скорочення чисельності спостерігається у випадку, якщо в попередньому році порівняно з середньо багаторічними даними температура відхилилася в бік зниження, а кількість опадів – у бік підвищення.
Основні «резервуари» популяції мешкають в заплавних луках у дельтах великих річок. Масове розмноження сарани відмічається тільки у спекотні та засушливі періоди, що ми спостерігаємо цього року, поширений шкідник у південних областях.
Система захисту від саранових повинна розпочинатись з профілактичних заходів, а саме – проведення обстеження насамперед стацій-резерваторів саранових:
- Неорні землі (перелоги та узбіччя з полином та споришем; залежні слабозадернені землі з ксерофільним різнотрав’ям; ділянки з розрідженою рослинністю вздовж зрошувальних каналів), галявини та узлісся лісових насаджень.
- Посіви багаторічних трав, пасовища в стадії вибою, поля, де не проводились агротехнічні заходи;
- Інші, де минулоріч реєстрували підвищену чисельність саранових.
Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9-ої години, або з 18-ої години і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на вершинах рослин. Поведінка саранових за добу, залежить від температури навколишнього природного середовища та інтенсивності сонячної радіації. Найбільш активні вони в теплі ясні дні і, навпаки , стають майже нерухомі у дощову, пахмурну погоду і найбільш холодні нічні і вранішні години.
При виявленні в обстежуваній стації високої щільності шкідників (більш 1 екз/м²) необхідно провести обстеження прилеглих посівів сільськогосподарських культур, особливо соняшнику, кукурудзи, баштанних, овочевих тощо.
Також стратегія і тактика обмеження розповсюдження шкідливості саранових повинна будуватися на основі ефективних агротехнічних, організаційно-господарських і хімічних заходів. Захисні обробки посівів проти саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку.
Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків. До окрилення сарани завершити хімічні заходи.
Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи перебувають на рослинах, дозволеними до використання інсектицидами (хімічними речовинами, які використовують для знищення або контролю чисельності комах-шкідників) відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Для стримування розмноження саранових потрібно дотримуватись таких заході.
З а х о д и б о р о т ь б и:
Агротехнічний спосіб захисту від саран, цей спосіб відіграє важливу роль використання сівозміни, яка знижує привабливість територій для заселення шкідником. Вчасне покращення стану пасовищ, випас контрольованої інтенсивності та уникнення надмірного заростання бур’янами – все це в комплексі формує несприятливе середовище для сарани.
Однак зважайте, що, ймовірно, повністю запобігти появі сарани у роки її масового розмноження та поширення не вдасться. Коли популяція шкідника різко зростає на регіональному рівні, навіть найефективніші заходи не гарантують повного захисту. Крім того, стрімка зміна клімату та постійне використання одних і тих самих засобів захисту приводять до розвитку резистентності у шкідників. У зв’язку з цим аграріям доведеться впроваджувати нові агротехнічні рішення в існуючі системи живлення та захисту рослин – такі, що не лише сприятимуть збереженню врожаю, а й відповідатимуть принципам сталого розвитку.
Проблема захисту сільськогосподарських культур від саранових і надалі залишається актуальною, тому ось такий цей шкідник і обов'язково потрібно робити обстеження на сільськогосподарських угіддях та неорних землях для раннього виявлення саранових, щоб вчасно уникнути її розповсюдження.
Головний спеціаліст
відділу захисту рослин
фітосанітарної діагностики Наталія БРИЖАТА
та прогнозування управління
фітосанітарної безпеки
