Проблема насильства в сім'ї
Всі ми в дитинстві часто чули фразу «Мій дім - моя фортеця», але, ставши дорослими, далеко не завжди можемо сказати те ж саме про свій будинок. Як це не сумно, перебувати поруч із самими, здавалося б, близькими людьми часом буває небезпечно. Звичайно, можна довго розмірковувати про те, що бити тих, хто слабший за тебе, дуже недобре, але проблема сімейного насильства, на жаль, стає все більш і більш актуальною. За даними статистики, в кожній четвертій родині відзначаються випадки домашнього насильства. Але, на жаль, питання сімейного насилля, та протидія йому, не достатньо врегульовані на законодавчому рівні і закони, які вирішують дане питання потребують вдосконалення.
Не завжди, жінки, а саме вони найчастіше є жертвами домашніх тиранів, виносять свої проблеми на розсуд оточуючих.
Дуже часто жінки терплять домашнє насильство і нікому не скаржаться, бо бояться осуду навколишніх. Зазвичай жертви сімейного насильства думають, що самі заслужили таке ставлення до себе. Багато хто боїться нестабільності, яка їм загрожує, якщо вони підуть від чоловіка.
Також досить важливим фактором, унаслідок якого жінки продовжують жити з сімейними деспотами, є наявність дітей. Дуже часті випадки, коли чоловік, що володіє грошима і владою, погрожує, що при розлученні діти залишаться з ним і дружина більше ніколи їх не побачить. Якщо ви зважилися піти від чоловіка-тирана, то слід заздалегідь розробити план дій і підстрахуватися на всяк випадок: Якщо чоловік або співмешканець в черговий раз побив вас, сходіть в лікарню і зафіксуйте факт нанесення побоїв. Це допоможе потім при розлученні.
Якщо у вас є діти, зробіть все можливе, щоб вони не стали жертвами домашнього тирана. Якщо насильство над дітьми вже скоєно, розкажіть про це якомога більшій кількості людей. Потім вони зможуть стати свідками на суді. І останнє, що хотілося б сказати ніколи не приховуйте від родичів і друзів факти насильства в сім'ї. Знайте: вам нема чого соромитися і в тому, що відбувається, ви не винні. Пам'ятайте, що якщо партнер застосував фізичне або сексуальне насильство, то в 95% випадків одним разом це не обмежується. Не варто вірити його обіцянкам і клятвам, що таке більше не повториться. Як би ви не любили свого партнера, відразу після першого побиття або сексуального насильства приймайте радикальні заходи, поки не стало над то пізно.
Останнім часом, з боку держави, приділяється все більше уваги запобіганню домашнього насильства.
Надаємо інформацію про те, куди можна звернутися людині, яка стала жертвою або свідком домашнього насилля
Для отримання допомоги та консультацій можна зателефонувати до правоохоронних органів або в правозахисні організації.
Основні номери:
- 102 – Національна поліція України;
- 103 – швидка медична допомога;
- 15-47 – безкоштовна цілодобова «гаряча» лінія для жертв домашнього насильства;
- 116-123 (з мобільного) та 0 800 500-335 (зі стаціонарного) – безкоштовна національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства;
- 116-111 (з мобільного) та 0 800 500-225 (зі стаціонарного) – національна дитяча «гаряча» лінія
- 0 800 213-103 – цілодобова гаряча лінія безоплатної правової допомоги.
Важливо: оскільки, перебуваючи в одному приміщенні з кривдником, жертва домашнього насилля, не завжди має можливість розповісти про насильство телефоном (це також особливо актуально під час карантину), вона може скористатися чат-ботами МВС України #ДійПротиНасильства у месенджерах:
Телеграм: https://t.me/police_helpbot
Вайбер: https://tinyurl.com/y8rgatt9
