Сімейні форми виховання
Найбільшою цінністю кожної країни, кожної нації є діти, адже діти це майбутнє держави. Одним із найблагородніших вчинків людини є захист і виховання дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування. Забезпечення та додержання прав дітей визначає майбутнє Української держави. Конвенція ООН про права дітей першою кинула стереотипам минулого виклик – визнала дитину самостійним суб’єктом права, а її інтереси пріоритетними щодо потреб суспільства.
Починаючи з 2005 року в Україні розпочато реформування державної системи захисту прав дітей, основними напрямками якої є:
- розвиток сімейних форм виховання дітей, що не мають батьківської опіки;
- реформування державної системи влаштування таких дітей;
- підтримка сімей, які знаходяться в складних життєвих обставинах;
- створення умов для реінтеграції дітей в сімейне оточення.
Питання захисту прав дітей на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків реалізації державної політики. Конвенцією ООН про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Але, на жаль, є діти, які не можуть проживати з рідними батьками. Саме для таких дітей необхідно розвивати альтернативні форми сімейного виховання. Реформа деінституціалізації спрямована на те, щоб кожна дитина виховувалася у благополучній родині.
Бажання взяти на виховання дитину, народжену іншими, є ознакою нашої культури і виникає тільки у небайдужих до чужого горя, душевно щедрих і готових до самопожертви людей. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання та створює умови для їх розвитку, надаючи сім’ям, які приймають на виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, матеріальну та соціальну підтримку.
Незважаючи на спільну мету, між формами влаштування дітей у сім’ї є відмінності. Кожна з них має свої причини до влаштування дитини, умови та завдання, з якими пересічному громадянину важко розібратись самотужки. Проте, коли в житті ми стикаємося із цими явищами, маємо бути обізнані щодо всіх нюансів. Від них залежить належний захист інтересів дитини та її щасливе майбутнє. Тож пропонуємо розібратись у відмінностях між усіма сімейними формами виховання та патронатом над дитиною.
Існує декілька традиційних форм прийняття дитини на виховання у сім’ю, серед яких- усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, патронат над дитиною.
Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Усиновлення – є найкращою із всіх можливих на сьогодні форм сімейного влаштування дитини, тобто прийняття її у сім’ю на правах рідної. Тільки ця форма влаштування з усіх існуючих має наслідком втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення породжує між батьками (усиновителями) та дитиною взаємні права та обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їхніх біологічних дітей. Дитина може бути усиновлена з будь-якої форми влаштування: опіки, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, інтернатного закладу, якщо вона перебуває на обліку як дитина, котра підлягає усиновленню.
Опіка та піклування над дітьми в Україні — влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного кодексу України). Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Опіка та піклування встановлюється з метою виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав або з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка та піклування оформлюється переважно родичами дитини.
Прийомна сім’я (далі – ПС) – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У разі утворення ПС прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов.
Дитячий будинок сімейного типу (далі – ДБСТ) – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у ДБСТ не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. До ДБСТ в першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках.
Метою створення прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей, які не мають піклування батьків.
Патронатна сім’я – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Разом з тим, патронатними вихователями можуть бути особи: – які є громадянами України віком від 35 до 60 років
( для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають на спільній житловій площі; – які мають позитивний досвід сімейного виховання дітей
– які мають житло (власне, орендоване);
– які не мають судимості;
– стан здоров’я яких дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей;
– які не поєднують обов’язки патронатного вихователя з іншою трудовою діяльністю;
– які пройшли навчання та отримали довідку та рекомендацію за результатами навчання за тренінговою програмою підготовки сім’ї – кандидатів у патронатні вихователі.
Патронат над дитиною передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатного вихователя, та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування.
Метою патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості –вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.
Отже, бачимо, що відмінності є, і досить суттєві. Проте маємо пам’ятати – вони зумовлені прагненням якнайкраще забезпечити права та захистити інтереси дитини, що залишилась без батьківського піклування. Любов, турбота та підтримка, яку отримають ці діти завдяки вихованню у сім’ях, допоможуть їм підготуватись до самостійного дорослого життя та збудувати щасливе майбутнє.
Порядок влаштування дітей до сімейних форм виховання регулюється наступними документами:
- Законом України від 24.01.1995 № 24-95-ВР «Про органи та служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»;
- Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»;
- Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»;
- Положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»;
- Положенням про прийомну сім’ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім’ю».
Тепер, коли Ви маєте уяву про форми влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, будь ласка, розкажіть про ці форми виховання дітей вашим друзям і знайомим. Якщо маєте бажання створити прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу чи усиновити дитину звертайтесь до служби у справах дітей Синюхино-Брідської сільської ради. Не будьмо байдужими! Дітям необхідно дати шанс жити повноцінним життям!!!
