Універсальний дизайн в освіті
Універсальний дизайн в освіті — це підхід, що забезпечує філософську основу для розроблення широкого використання навчальних продуктів і середовища з урахуванням потреб усіх учнів із самого початку. Це стосується не лише аспектів освітнього процесу (навчальної програми, навчального плану, оцінювання знань, методів викладання, шкільного дизайну, бібліотеки, спортивних майданчиків, гуртожитків, вебсайтів, інструкцій), а й шляхів реформування публічного управління освітою осіб з особливими потребами.
Принципи універсального дизайну:
- принцип рівності та доступності середовища для кожного;
- гнучкість у використанні середовища;
- простота й інтуїтивність використання незалежно від досвіду, рівня освіти користувачів, мовленнєвого рівня та віку;
- сприйняття інформації незалежно від сенсорних можливостей користувачів;
- терпимість до помилок користувачів — дизайн зменшує можливі наслідки несподіваних і ненавмисних дій;
- не спричиняє втоми — дизайн розрахований на незначні фізичні ресурси користувачів;
- наявність необхідного простору за різних підходів до навчання, незважаючи на фізичні особливості й мобільність користувача.
Структура універсального дизайну в освіті (Universal Design for Learning, UDL) заснована на таких засадах:
- використання різноманітних методів для представлення, легкого сприйняття та розуміння інформації;
- надання учням альтернативних способів діяти та демонструвати свої знання;
- врахування інтересів учнів, пропонуючи вибір навчального змісту та способів мотивування учнів за різних рівнів складності.
Універсальний дизайн в освіті не суперечить іншим методам і практикам. Він фактично включає і підтримує багато сучасних підходів до навчання, заснованих на дослідженнях, як-от: спільне навчання (групова робота), диференційоване навчання, оцінка, заснована на успішності, навчання в процесі реалізації проєкту, мультисенсорне навчання, теорія множинного інтелекту, принципи навчання, орієнтовані на учня, тощо.
