Сімейними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Дата: 10.10.2025 10:03

Кількість переглядів: 29

Життя без батька, матері, тепла, 

Це — як квітка, що загублена в пустелі,

Як пісня, що без музики жила,

як білий лебідь, що зостався сам у небі».

Бажання взяти на виховання дитину, народжену іншими, є ознакою нашої культури і виникає тільки у небайдужих до чужого горя, душевно щедрих і готових до самопожертви людей. Сімейними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Опіка та піклування, як сімейна форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюється для забезпечення виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби або якщо батьки цих дітей стосовно них позбавленні батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування. Опікун призначається за його особистою заявою та перевага надається особам, які перебувають у родинних відносинах із дитиною, проте потрібна згода дитини. Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання дитини або майбутнього опікуна/піклувальника.

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли чотирнадцяти років та залишилися без батьківського піклування. Піклування встановлюється над неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опікун (піклувальник) призначається з осіб, які є близьких дитині, або інших осіб, із врахуванням їхньої можливості виконувати опікунські обов’язки. Також, при встановленні опіки будуть враховуватися стосунки, які склалися між тим, хто пропонується в опікуни та дитиною. Побажання самої дитини враховуються при досягненні нею десятирічного віку.

Прийомна сім’я, як сімейна форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, коли сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно, за плату взяла з установ для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей.

Прийомні діти – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які виховуються у прийомній сім’ї до досягнення ними вісімнадцятирічного віку (якщо дитина навчається то до двадцяти трьох років). Діти, які влаштовані до прийомної сім’ї, зберігають свій статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені. Крім цього, вихованці прийомної сім’ї, якщо це не суперечить інтересам самої дитини, та не заборонено рішенням суду мають право підтримувати стосунки із своїми біологічними батьками та родичами.

Дитячий будинок сімейного типу, як сімейна форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, це прийняття за плату в родину, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, на виховання та для спільного проживання не менше п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей, включаючи рідних, у цій сім’ї не може перевищувати десяти осіб. Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, а в разі продовження навчання – до його закінчення, але не пізніше досягнення ними двадцяти трьох років. До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин, ці діти, не можуть виховуватися разом.

Усиновлення в нашій країні в пріоритеті. Це значить, що така форма вважається найкращою для самої дитини, тому що для повноцінного розвитку особистості немає нічого кращого, ніж справжня любляча сім’я. І усиновлення дає таку можливість: в цьому випадку прийомна дитина набуває всіх прав рідної, а її нові батьки несуть за неї повну відповідальність, в той час як інші форми влаштування дітей в сім’ї (опіка, прийомна сім’я та інші) в тій чи іншій мірі ділять відповідальність за дитину між прийомними батьками та державою.

Усиновлення дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, — це прийняття дитини або дорослої людини, яка мала такий статус, на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Батьки мають щодо усиновлених дітей ті самі права і обов’язки, як і щодо біологічних. Те саме стосується і прав та обов’язків дітей щодо усиновлювачів.

Усиновити можна

1) дитину до 18 років з визначеним статусом дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, яка перебуває на первинному обліку. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри — вони не можуть бути роз’єднані, якщо тільки немає важливих причин для їх роз’єднання;

2) повнолітню людину: особу старше 18 років, якщо вона не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування;

3) новонароджену дитину, яку батьки залишили в пологовому будинку чи іншому закладі охорони здоров’я, — після досягнення дитиною 2 місяців;

4) підкинуту або знайдену дитину — після спливу 2 місяців із часу її знайдення.

Хто може стати усиновлювачами? Усиновити дитину можуть:

• один із подружжя, якщо інший надає згоду;
• людина, яка не перебуває у шлюбі, одноособово;
• пара, яка проживає однією сім’єю, але не перебуває у шлюбі (у цьому випадку справа вирішується на розсуд суду️).

Під час воєнного стану МОЖУТЬ усиновити дитину:

• громадяни України, які проживають в Україні
• подружжя громадян України, чоловік або дружина з яких — іноземець, і вони тимчасово або постійно проживають в Україні;
• іноземець, який є родичем дитини;
• іноземці, які бажають усиновити брата чи сестру раніше усиновленої ними дитини.

НЕ можуть бути усиновлювачами під час дії воєнного стану:

• громадяни України, які тимчасово або постійно проживають на території іншої країни;
• громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України;
• іноземці;

Перелік осіб, які не мають права усиновити дитину, визначений у статті 212 Сімейного Кодексу України.

Загальні вимоги до людини, яка має намір стати усиновлювачем:

1) досягнути 21 року (крім родичів дитини) і бути старшою на 15 років від дитини;

2) не мати хвороб, визначених у переліку МОЗ, не перебувати на обліку в наркологічному, психоневрологічному диспансері;

3) має достатній дохід (відповідати законодавчому прожитковому мінімуму для кожного члена сім'ї, включаючи усиновлювану дитину/дітей, і надати документи, що це підтверджують);

4) мати постійне місце проживання — орендоване житло або житло у власності;

5) бути особою, яка не притягувалась до кримінальної відповідальності (дозволяється мати зняту/погашену судимість щодо певних видів злочинів).

Людина або подружжя, які бажають усиновити дитину, звертаються із заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання та подають разом з нею такі документи:

• копію документа, що посвідчує особу;
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або інформація про відмову від нього;
• копію документу, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
• довідку про заробітну плату за останніх шість місяців, або відомості з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідку про подану декларацію про доходи за попередній календарний рік (може подати один з подружжя);
• копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб;
• висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3;
• документ про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, виданий територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
• копію документа, що підтверджує право власності або користування житлом;
• згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя), справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та документ про наявність чи відсутність судимості подаються кожним із подружжя.

Заяву можна подати в паперовій формі під час особистого прийому в службі у справах дітей або онлайн на вебпорталі Дія. 

Якщо один із подружжя не може особисто прийти до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, може подати дружина (чоловік).

Копії документів, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 5 і 8, засвідчуються працівником служби у справах дітей, який приймає документи.

У разі подання заяви через Дію система “підтягне” більшість документів з реєстрів. Спільну заяву від подружжя також можливо подати в Дії — другий з подружжя отримає сповіщення про потребу підписати цю заяву. Проте зверніть увагу, що висновок про стан здоров’я і довідки від психіатра і нарколога мають бути отримані ДО подачі заяви через Дію, адже потрібно буде завантажити їхні скан-копії.

Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі вищезазначені документи. Витребування у заявників інших документів не допускається.

Протягом 5 робочих днів після перевірки документів служба у справах дітей проводить обстеження житлово-побутових умов заявника, за результатами якого складає акт.

Усі особи, які бажають прийняти в сім’ю дитину, мають пройти курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що організовуються центрами соціальних служб із залученням спеціалістів із питань психології, педагогіки, медицини тощо.

Якщо заявники є родичами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями дитини, яку мають намір усиновити, вони мають право не проходити таке навчання.

Якщо відомості та житлово-побутові умови заявника відповідають законодавству, служба у справах дітей надає направлення на проходження навчання із зазначенням закладу та дат навчання.

Після завершення навчання заявнику протягом 5 робочих днів видається відповідна довідка.

Далі протягом 5 робочих днів служба у справах дітей готує висновок про можливість заявника бути усиновлювачем та ставить його на облік кандидатів в усиновлювачі.

Після постановки на облік починається взаємодобір дитини та сім’ї. Кандидати, які ознайомились з анкетами дітей і виявили бажання особисто познайомитись з кимось із них, отримують направлення на знайомство за місцем перебування дитини. Строк дії направлення — 10 робочих днів від дати видачі і може бути продовжений ще на 10 робочих днів.

Знайомство відбувається у присутності працівників закладу та служби у справах дітей за місцем проживання дитини, про що складається акт. 

Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про бажання усиновити її.

Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду.

Кандидати в усиновлювачі звертаються із заявою про усиновлення до суду за місцем проживання (перебування) дитини.

Зверніть увагу: у 2024 року за ініціативою Мінсоцполітики було спрощено процедуру усиновлення в інтересах дітей. Відтепер забрати дитину в родину кандидати можуть ДО рішення суду за процедурою тимчасового влаштування — за умови, що вони отримали позитивний висновок про доцільність усиновлення і відповідність його інтересам дитини та подали заяву до суду.

Після набрання рішенням суду про усиновлення законної сили усиновлювач має право звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану, щоб отримати оновлене свідоцтво про народження, в якому імена усиновлювачів будуть зазначені у графах “матір” та/або “батько” дитини. При цьому, якщо вона вже старше 7 років — то має дати свою згоду на запис усиновлювачів її батьками. Якщо ж дитина проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками, то така згода не вимагається.

Вимог до майбутних батьків досить багато, але більшість з них можна звести до одного знаменника: це люблячі батькі, яки повинні забезпечити прийомну дитину можливістю повноцінного фізичного, психічного, духовного і морального розвитку. Потенційних батьків іноді лякає висока ступінь відповідальності в цій формі влаштування. І це добре, тому що згодитись на усиновлення можна тільки залишивши всі сумніви позаду. Майбутні батьки повинні розуміти, що проблеми з прийомною дитиною – це точно такі ж проблеми, які бувають і з кровними дітьми, і при бажанні їх завжди можна вирішити. У той день, коли ви всиновили дитину, він назавжди стає частиною вашої родини і прирівнюється до родича першого ступеня. Скасування усиновлення – це рідкісна процедура, яка проводиться в найважчих і крайніх випадках, і для дитини вона зазвичай стає справжньою катастрофою. Коли ситуація стосується усиновлення, нічого не можна робити «наполовину». Замість того щоб залишати собі «відхідні шляхи» для втечі, краще гарненько все обдумати, усвідомити ступінь відповідальності і вчинити мудро. Адже саме так поводяться справжні батьки!

« повернутися