Держава без бар’єрів. Безбар’єрне спілкування та взаємодія.
Безбар’єрність — це не лише про зручні пандуси чи ліфти. Це насамперед про наше ставлення, мову та взаємодію. Справжня «Держава без бар’єрів» починається тоді, коли кожен громадянин почувається включеним у життя суспільства, незалежно від фізичних особливостей, віку чи досвіду.
Що таке безбар’єрне спілкування?
Це комунікація, у якій немає місця дискримінації, зверхності чи жалю. В її основі лежить повага до людської гідності.
3 золоті правила взаємодії:
Правило «Людина — на першому місці» Ми завжди бачимо особистість, а не її ознаку. Правильно казати «людина з інвалідністю», а не «інвалід»; «дитина з аутизмом», а не «аутист».
Запитуйте, чи потрібна допомога Не нав'язуйте підтримку силоміць. Найкращий спосіб виявити повагу — запитати: «Чи можу я вам допомогти?» та дочекатися відповіді.
Рівний до рівного. Під час розмови з людиною на кріслі колісному намагайтеся, щоб ваші очі були на одному рівні (присядьте поруч). Розмовляйте безпосередньо з людиною, а не з її супроводжуючим чи перекладачем жестової мови.
Чому це важливо для нашої громади?
Безбар'єрність — це про безпеку та комфорт для всіх: для батьків з дитячими візочками, для літніх людей, для ветеранів, які повертаються з фронту, для людей з тимчасовими травмами.
Будувати державу без бар'єрів — означає створювати середовище, де кожен має голос і кожен є цінним.
Почнімо з себе: з привітного погляду, коректного слова та відкритого серця.
