Шляхи подолання домашнього насильства
Домашнє насильство одна з ключових соціальних проблем, яка існує в Україні. Так вважають українські й міжнародні правозахисники, юристи, психологи. Довгий час, ця тема замовчувалася на національному рівні й вважалося, що домашнє насильство не потребує зовнішнього втручання. Однак часи, на щастя для багатьох, змінилися, як і пріоритети в цьому питанні. Тож нині в Україні впроваджуються та розробляються різноманітні механізми боротьби та протидії домашньому насильству.
Законодавство виділяє 4 види насильства: фізичне (побої, штовхання, нанесення тілесних ушкоджень), психічне (погрози, шантаж, приниження, навіть брудна лайка, яка наносить дискомфорт); економічне (тотальний контроль за фінансами, коли інша особа не може впливати на формування бюджету, на те, куди кошти йдуть, контроль за особистими речами іншої особи, коли я не можу їх подарувати, заборона або примус працювати чи навчатися). І четвертий вид насильства – сексуальне.
Шлях перший - не мовчати
«І кривдник, і мовчазний спостерігач обидва створюють небезпечне суспільство". Ці слова належать першому президенту ПАР Нельсону Манделі. Але не лише вони, сприяють тому, що винні не несуть покарання й продовжують вчиняти злочин. Щоденно в Україні фіксують близько 348 фактів домашнього насильства. Соціальний тиск настільки сильний, що багато жертв сприймають це насильство як невідворотне явище і просто його замовчують. Їх мовчанка – це сигнал для кривдника, який «легалізує» злочин і вказує на його безкарність. Чомусь інколи нам простіше заплющити очі та зробити вигляд, що нічого не відбувається, що все це нас не стосується і сімейна сварка – це нормально. І що потреба у тому, щоб сховати жінку з дитиною у безпечне місце, надати їм необхідну медичну, психологічну та правову допомогу – це завжди виключення з правил, а не загальна тенденція. Так ми себе заспокоюємо, і коло замикається. Його необхідно розімкнути. Мовчання рівнозначне злочину!
Шлях другий – знати про власні права та алгоритм дій
Дієвим способом запобігання є інформування кожної людини про її право на вільне від насильства життя, про невідворотність покарання за будь-яке насильство з моменту повідомлення про нього, про неприпустимість самоствердження через насильство над слабшими, про неприпустимість насильства над жінкою лише через те, що вона жінка, про неприпустимість насильства на очах у дітей, про неприпустимість замовчування насильства. Не існує конфіденційних заборон за фактами домашнього насильства! Для жінок, які потерпають від домашнього насильства, у кожній конкретній ситуації алгоритм дій може бути різним і він залежить від багатьох факторів, зокрема від того, наскільки ризикованою є ситуація для жінки та її дітей, від віку дітей, місця проживання тощо. Але у будь-якому випадку є декілька основних дій, які жінка може вчинити для захисту від насильства:
1. При можливості забезпечити собі та дитині безпечне місце перебування,
2. Повідомте поліцію про вчинення насильства відносно себе, а також відносно дітей, якщо діти були свідками насильства.
3. За наявності тілесних ушкоджень (синці, подряпини і т.д.), навіть якщо вас били по голові і видимих тілесних ушкоджень нема, зазначайте про це у своїй заяві і одразу ж у цей день або на наступний, не чекаючи скерування поліції, звертайтеся у травмпункт і повідомляйте, що вас побив чоловік.
4. Поліція, приїхавши на виклик, за наявності для цього підстав, може затримати кривдника максимум на 3 години, тому за цей час подбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей.
5. У випадку вчинення відносно вас сексуального насильства, зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування.
6. Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або відносно них, у тому числі якщо це психологічне насильство, а саме образи, приниження, погрози, звинувачення тощо, напишіть заяву в службу у справах дітей.
7. Якщо ви вирішили розлучитися і припинити будь-які відносини із кривдником, зверніться до юриста з метою визначення подальших кроків.
8. У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти, оскільки відповідно до Сімейного кодексу України батько і мати мають рівні права щодо спілкування з дітьми, побачення з ними та проживання. Тому якщо насильство в сім’ї відбувалося у присутності дітей, внаслідок чого діти мають психологічні травми, ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначеного способу участі батька у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень. Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України суд має право вирішити, що побачення з дітьми може відбуватися лише у присутності третіх осіб, зокрема психолога, соціального працівника тощо. Якщо ви хочете захистити себе та дитину, то вам необхідно повідомляти про факти насильства відносно себе та дитини, оскільки в подальшому при вирішенні вищезазначених питань судом це враховується.
Шлях третій - профілактика
Одним із найважливіших напрямів профілактичної діяльності, спрямованої на протидію насильству є просвітницька робота серед дітей та молоді. Одним із важливих заходів профілактики насильства в освітньому середовищі є формування у здобувачів освіти умінь і навичок розвитку і підтримки здорових міжособистісних відносин. Подібні програми допомагають учням засвоювати загальнолюдські цінності, вчитися поважати права і гідність людини, гендерну рівність і різноманіття, формуватися як особистість, підвищувати самоповагу і зміцнювати самооцінку.
В нашій громаді фахівцем із соціальної роботи Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» здійснюється робота з кривдниками по Програмі для кривдників.
Цією програмою передбачено комплекс заходів за результатами оцінки ризиків, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних вчинків та їхніх наслідків, до виконання батьківських обов’язків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків.
Кривдника може бути направлено на проходження Програми на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Також кривдник може брати участь у Програмі за власною ініціативою на добровільній основі.
Теми Програми (як індивідуальних, так і групових занять) висвітлюють питання, спрямовані на розвиток особистості, мотивацію до активної участі в процесі планування подальшого життя, оволодіння навичками ненасильницького спілкування, ефективної комунікації тощо.
Тож, якщо Ви або члени Вашої сім’ї мають проблему домашнього насильства, не мовчіть, звертайтеся по допомогу. Замовчувати не можна, потрібно вирішувати!
